Життєвий цикл сесії: контейнер задачі

Сесія — контейнер однієї задачі

Сесію варто сприймати як окремий контейнер для однієї задачі або робочого потоку. Якщо поєднати в одному чаті багфікс, документацію, тести й архітектурні зміни, контекст стане шумним, а Claude може втратити правильний напрям.

Добре організована сесія має одну мету, визначену область змін, обмеження, прийняті рішення та зрозумілу наступну дію.

Коли продовжувати поточну сесію

• мета не змінилася;
• область роботи залишається тією самою;
• історію ще легко пояснити;
• Claude отримує несуперечливий контекст;
• потрібні файли та обмеження залишаються видимими.

Коли почати нову сесію

• почалася інша задача;
• межі роботи змішалися;
• початкову мету важко сформулювати;
• старий контекст заважає приймати рішення;
• модель повертається до відкинутих припущень.

Зовнішній короткий підсумок

Після важливої точки винесіть назовні мету задачі, підтверджену причину, відкинуті гіпотези, незмінні обмеження та наступну дію. Це дозволяє швидко повернутися до роботи без повторного дослідження.

# Стан задачі

## Goal
Опис очікуваного результату.

## Підтверджено
- ...

## Відкинуто
- ...

## Обмеження
- ...

## Next step
- ...

Робочий ритуал життєвого циклу

1. Витягніть із TASK_SPEC.md мету, scope, обмеження й критерії.
2. Додайте лише необхідні файли, тести, логи та reproduction steps.
3. Перевірте стан контексту через /context.
4. Відрізніть нестачу даних від перевантаженої історії.
5. За потреби додайте конкретний файл, стисніть діалог або почніть нову сесію.
6. Завершіть роботу на зрозумілій проміжній точці та збережіть підсумок.